RU

“Тихо прийшов – тихо пішов”: що розповіла спортсменка з Дніпра і начальниця розвідки батальйону про службу в ЗСУ

Читать на русском

Читать на русском
“Тихо прийшов – тихо пішов”: що розповіла спортсменка з Дніпра і начальниця розвідки батальйону про службу в ЗСУ
Наблизити Перемогу може кожен

Бійчиня з позивним “Петра” служить в 1 механізованому батальйоні 3 ОШБр (окрема штурмова бригада). В армії жінка з 2014 року і наразі служить начальником розвідки батальйону. А в цивільному житті - майстер спорту міжнародного класу та багаторазова чемпіонка України, Європи та світу.

Військовослужбовиця розповіла про специфіку роботи розвідника, сприйняття жінок в армії і чи повинен кожен захищати Батьківщину в окопах. 

 

За словами Петри, в 2014 році жінок в армію брали неохоче. Тривалий час вони були не оформлені. І досі можна почути питання “Нащо воно тобі треба, ти ж жінка”, хоча з початком повномасштабної війни люди стали спокійніше ставитись. Адже жінки на війні теж можуть виконувати певні функції на рівні з чоловіками, а то й краще. 

Про відмінність між 2014 і 2022 роками 

Взагалі Петра зізнається: до 2014 року не тримала в руках зброї. Тоді було важко без досвіду військових дій, розуміння себе як військової і навичок поводження зі зброєю. Зараз теж важко – більша інтенсивність боїв і територія окупації. Але якщо тоді було відчуття вирванності з цивільного життя, то тепер Петра призвичаїлась. По звуку визначає, де “вихід”, а де приліт, з яким калібром працюють. За 9 років навчилась, хоча було багато тренувань, навчання, вдосконалення навичок. 

Про шлях до начальника розвідки батальйону

Петра вважає, що командир під час серйозної операції має бути безпосередньо з хлопцями і постійно керувати ними або допомагати. Хай не фізично перебувати поруч, але думками на полі бою і під час операцій точно. 

“В цивільному житті керувати та організовувати для мене звично. Тож і тут проблем, на які б я звернула увагу, не було. Є хлопці, які нормально мене сприймають як дівчину-командира. На тих, хто упереджено ставився, не звертала уваги. Накази виконуються, робота йде - це головне. На жаль, є різні люди, але не можу сказати, що вони похитнули мою думку або віру в себе”. 

А що стосується специфіки роботи розвідника, то дівчина відповіла лаконічно: “Тихо прийшов – тихо пішов”. 

Про інструкторський досвід

За словами Петри, важко навчати і військових, і цивільних. Ті. хто хоче навчатись, завжди будуть це робити. Але є і ті, кому все одно. Вона розуміє: бійці Третьої штурмової – добровольці і перебувають тут для того, щоб здобути перемогу. А для цього потрібно вчитись самостійно. Тому всі, хто хочуть, – навчаються. Тим допомагають. 

Про бахмутський досвід

В цій частині інтерв’ю жінка не стримує емоцій. Каже, що на Запорізькому і Донецькому напрямках було спокійніше. Потім була підготовка на полігонах. Одразу після цього вони потрапили на найскладнішу ділянку фронту. 

До інтенсивності боїв потрібно було пристосуватись, як і до змін на полі бою. 

“Я дійсно зрозуміла, чому тут пекло війни”. 

Про історії, які буде розповідати дітям

Бійчиня пригадує, як одного разу її група потрапила під обстріл. ВОни сиділи в посадці. Хлопці почали швидко надягати броніки в той час, як Оля дивилась на себе дзеркало – чи в нормальному стані обличчя після шести днів без душу. Хлопцям було весело, вони кричали, щоб вона поспішала в окоп. 

Або інша історія: якось група Петри пройшла 30 км і опинилась в тилу ворога. Повз них проїжджали ворожі машини, а вони лежали, причаївшись. Раптом у однієї дівчини задзвонив будильник на годиннику. Це було дуже небезпечно, але завдяки роботі командира групи бійці вийшли неушкодженими. Але такий інцидент, за словами військовослужбовиці, трапився вперше і востаннє. 

Про зміни, які спонукатимуть людей доєднуватись до армії

“Я вважаю, якщо у людини немає того внутрішнього стержня, то нічого їй не допоможе. Якщо людина розуміє, що ми боремось за свою Батьківщину, за свої домівки, за своїх рідних, то її не треба з-під ярма посилати на фронт. Можна і в тилу допомагати, бути там ефективним. Головне розуміти, що війна - вона поряд, не десь там і вона стосується кожного”.

А ще жінка розповіла про навички, які знадобляться кожному бійцю чи бійчині – це фізична підготовка, витривалість і звичка до навантажень. Без цього буде важко носити бронежилет і стрибати по окопах. 

Раніше ми писали про те, як записатись до Третьої окремої штурмової бригади. Читайте й про фотовиставку "Війна у 35 мм", яку організував Сергій "Серебаня" Балашов, боєць 3 ОШБр. Також показували відео моменту знищення батальйону 57 мотострілецької бригади рф - подію зафільмували бійці Третьої штурмової. 

Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити належну роботу сайту, а вміст та реклама відповідали Вашим інтересам.